Білок в сечі

Кожна людина хоча б раз у житті здавав аналіз сечі. Вагітні жінки за 9 місяців здають його більше 15 разів!

Однак далеко не всі знають, навіщо це робиться, що лікар хоче побачити (або навпаки, не побачити) в результаті.

Найбільш відомий параметр дослідження — білок у сечі. У нормі його вміст у сечі настільки мало, що може бути визначене лише надчуттєвими методиками.

Іноді визначаються сліди білка, проте, це прикордонний стан і вимагає детального вивчення. Справа в тому, що сліди білка допустимі, але лише в одиничних аналізах.

Що ж таке білок у сечі? Давайте спробуємо розібратися.

Сеча утворюється в нирках, а точніше в мінімальної структурної одиниці нирки – нефроне. Т

ам відбувається фільтрація крові, в результаті чого кров очищається від токсичних речовин, які потрапляють туди як ззовні (наприклад, лікарські препарати), так і як кінцевий продукт обміну речовин (наприклад, сечовина).

Ниркові «фільтри» дуже малі і можуть пропускати через себе лише молекули з низькою молекулярною масою.

Молекула білка крові (альбумінів, глобулінів) дуже велика й «важка» тому проникнути в сечу через фільтр практично не може.

Основним білковим компонентом нормальної сечі є білок уромукоида — продукт функціональної активності ниркової тканини.

Поява в сечі білкових фракцій альбуміну, а тим більше альфа-, бета- і гамма-глобулінів свідчить про порушення функції нирок і ураженні ниркової тканини.

Причому чим вище молекулярна маса виділяються в сечу білків, тим обширніше і важче поразку.

Протеїнурія (виділення білка з сечею) виявляється при цілому ряді захворювань нирок та ендокринної системи, а також при злоякісних новоутвореннях і важких хронічних запальних процесах організму.

Під час вагітності виділення білка в сечу має особливе значення. Е

то пов’язано з розвитком важкого ускладнення вагітності – гестозу.

Гестоз або нефропатія – це патологія нирок, яка виникає тільки під час вагітності.

Її симптомами є білок у сечі, підвищення артеріального тиску і поява набряків. Підступність цього захворювання полягає в тому, що суб’єктивні скарги часто не турбують майбутню маму.

Тому на перший план в діагностиці виходять регулярне вимірювання артеріального тиску, контроль за набраними вагою і лабораторні дослідження сечі.

Небезпека невиявленого і невилікуваного гестозу велика. Кінцевою стадією розвитку патологічного процесу може стати розвиток набряку мозку і судом – прееклампсія і еклампсія.

Такий стан вимагає реанімаційної допомоги і негайного розродження. Однак такий результат можливо попередити – необхідна раннє виявлення початкової стадії гестоза і його своєчасна корекція.

Виявлення білка в сечі має при цьому вирішальне значення.

Причому надзвичайно важливо для оцінки тяжкості перебігу нефропатії і кількість виділяється з сечею білка.

Для більш точного підрахунку використовується дослідження добової сечі.

У нормі у здорової людини в добу виділяється не більше 120 мг / добу.

Іноді, для визначення мінімальної кількості білка використовують тести на мікроальбумінурію (МАУ).

Протеїнурію прийнято класифікувати за обсягом виділяється білка:

— помірної вважається протеїнурія з рівнем до 1 г білка в добу,

-середньої — від 1 до 3 г білка в добу,

-вираженою (важкої) — понад 3 г білка в добу.

При середній і важкій формах протеїнурії відбувається зниження кількості білка і в крові, що відбивається на різних життєво важливих процесах.

Відзначимо, що при вираженому ураженні нирок відбувається втрата з сечею не тільки білка, а й інших важливих речовин, наприклад, чинників, що перешкоджають підвищеної згортання крові (протеїн С, антитромбін III).

Зрозуміло, що такі зміни мають значний негативний вплив на організм і вимагають негайної та інтенсивної корекції в умовах добре оснащеного стаціонару, такого, як перинатального медичного центру.

Буває й «нешкідлива», Фізіологічна протеїнурія. Вона не робить негативного впливу на організм і зустрічається

• У підлітків в період інтенсивного росту;

• При підвищенні фізичного навантаження, стресі та ін.

• При ряді інфекційних захворювань (наприклад, ГРВІ), що супроводжуються підвищенням температури тіла;

Відрізнити фізіологічну протеїнурію від патологічної може тільки лікар на прийомі.