Струс головного мозку та його наслідки

Струс головного мозку та його наслідки

Струс головного мозку та його наслідки

А.Я. Теленгатор

Питання, що стосуються черепно-мозкової травми (ЧМТ), привертали увагу вчених протягом багатьох і багатьох років. Уже в працях стародавніх авторів — Гіппократа, Цельса, Галена, Амбруаза Паре — є описи клінічної картини струсу головного мозку. Надалі цією проблемою займалися дослідники різних країн світу, однак проблема ЧМТ і зараз, в наші дні, є актуальною, актуальною.

Кількість черепно-мозкових травм останнім часом має тенденцію до неухильного зростання. На частку пошкоджень черепа і головного мозку припадає 30-40% всіх травм. В даний час гостра ЧМТ у дорослих поступається за частотою та тяжкості наслідків тільки серцево-судинних і онкологічних захворювань. Відповідно до прийнятої класифікації, закриту ЧМТ поділяють на струсу головного мозку, забій мозку і здавлення мозку.

Серед усіх форм закритих ЧМТ мирного часу найбільш часто (до 70% випадків) зустрічається струс головного мозку. Воно може виникнути в побуті, на виробництві, при автодорожніх пригодах, падіннях, ударах, ударах.

Струс головного мозку характеризується наступним. Після травми голови виникає втрата свідомості різного ступеня вираженості. Коли свідомість повертається, потерпілий зазвичай скаржиться на головні болі, загальну слабкість, нудоту, запаморочення, шум у вухах, болі в очах. Нерідко буває блювота, погіршення апетиту, порушення нічного сну, сонливість вдень.

У ряді випадків буває підйом температури (частіше в дитячому віці), іноді в перші години після травми буває ейфорія. Часто після удару голови зі струсом головного мозку спостерігаються порушення пам’яті. Вказані симптоми зазвичай бувають у постраждалих на 1-3 добу після травми.

При обстеженні лікарем таких потерпілих на деякий час з’являються неврологічні симптоми. У ряді випадків неврологічна симптоматика відсутня. Постраждалі зазвичай мляві, адінамічни, у них спостерігаються зміни частоти пульсу та дихання, змінюється забарвлення шкірних покривів, може змінитися рівень артеріального тиску, знижується активність уваги, пам’яті.

Необхідно зазначити, що у різних осіб при струсі головного мозку не завжди спостерігаються всі порушення, зазначені вище. Можуть бути варіанти. Тому при травмі голови питання про діагностику струсу головного мозку має вирішуватися лікарем.

Потерпілому не можна затягувати час із зверненням до лікаря. Зволікання нерідко веде до того, що деякі з об’єктивно виявляються лікарем порушень можуть з часом зникнути і діагностика струсу головного мозку може бути утруднена. Крім того, зволікання зі зверненням до лікаря небезпечно і тому, що в результаті травми головного мозку у потерпілого може виникнути і більш важка форма ЧМТ (забій мозку, внутрішньочерепна гематома), яка зажадає більш складних методів лікування (в тому числі і хірургічних).

Лікування хворих зі струсом головного мозку проводиться в умовах стаціонару (лікарні). У тих випадках, коли потерпілі відмовляються від госпіталізації, вони здійснюють грубу помилку. Обстеження та лікування таких постраждалих в амбулаторних умовах проводиться не завжди в потрібному обсязі.

Потерпілі не завжди в домашніх умовах дотримуються постільний режим, який необхідний у гострому періоді струсу головного мозку, не завжди регулярно приймають ліки.

У цих умовах частіше спостерігаються різні наслідки струсу головного мозку. Крім того, лікаря в перші хвилини або години після травми не завжди можна ясно уявити собі стан потерпілого надалі. У ряді випадків у результаті травми голови можлива внутрішньочерепна гематома, яка не завжди може бути відразу діагностована.

Особливої ​​спостереження вимагають хворі, які до ЧМТ страждали хронічними захворюванням нервової системи, внутрішніх органів. У цих випадках при струсі головного мозку довше зазвичай зберігаються млявість, адинамія, частіше і більше бувають головні болі, запаморочення, загальна слабкість, дратівливість, порушення сну. Проведені нами дослідження показали, що у хворих з хронічною недостатністю мозкового кровообігу, що виникла на тлі атеросклерозу судин головного мозку, при струсі головного мозку може загостритися їх хронічне захворювання, що ускладнює стан хворого.

Все це тим більше вимагає госпіталізації таких хворих.

Лікування хворих в гострому періоді струсу головного. мозку проводиться з урахуванням тяжкості стану, віку пацієнта, наявності у нього супутніх хронічних захворювань, індивідуальних особливостей. Крім медикаментозного лікування, хворому призначається постільний режим, рекомендується молочно-рослинна їжа з обмеженням кухонної солі, багата вітамінами; обмежується споживання води.

У ряді випадків на тлі проведеного лікування стан хворого швидко поліпшується. Такі, хворі іноді порушують постільний режим, відмовляються від прийому ліків, вимагають виписати їх з лікарні, хоча лікар і пропонує продовжити лікування в стаціонарі. Це груба помилка з боку хворих, яка може призвести до різних негативних наслідків в змозі їх здоров’я.

Після виписки хворого зі стаціонару він повинен бути під диспансерним наглядом невропатолога поліклініки. Це пояснюється тим, що наслідки струсу головного мозку (за даними вітчизняних авторів) спостерігаються приблизно у 50% постраждалих. На жаль, досі серед частини населення побутує думка про відсутність або незначності таких наслідків. Тим часом проведені дослідження показують хибність такої думки.

Наслідки струсу головного мозку можуть в ряді випадків спостерігатися відразу після ліквідації гострих явищ струсу головного мозку та поступово згладжуватися і зникати, а можуть і вперше проявитися через певний час після виписки зі стаціонару.

У хворих можуть виникнути скарги на головні болі, запаморочення, хиткість при ходьбі, неспокійний сон, підвищену стомлюваність, дратівливість, зниження уваги, пам’яті, успішності, працездатності і т.д. Після перенесеного струсу головного мозку можуть спостерігатися епілептичні припадки, вегетативні пароксизми, стійке підвищення артеріального тиску, вегетативно-судинна дистонія і д.р

Після виписки зі стаціонару, де потерпілий лікувався в гострому періоді, нерідко при зовні хорошому самопочутті в дійсності є тільки компенсація порушених функцій. Декомпенсація може виникнути за несприятливих для хворого умовах праці та побуту, надмірних фізичних і психічних навантаженнях, загостренні хронічних захворювань, приєднання нових хвороб. Нами виявлено, що куріння і вживання алкогольних напоїв особами, які перенесли струс головного мозку, сприяє прояву найближчих та віддалених наслідків ЧМТ.

Особливої ​​уваги потребують особи з хронічними захворюваннями, які перенесли струс головного мозку. За нашими спостереженнями особи, які страждають хронічною недостатністю мозкового кровообігу, що виникла на тлі атеросклерозу судин головного мозку, особи зі стенокардією, хронічним гепа-тохолецістітом, виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, які перенесли струс головного мозку, частіше надалі пред’являли скарги і в більш ранні терміни , ніж колишні здоровими до ЧМТ люди.

Після перенесеного струсу головного мозку в ряді випадків спостерігається загострення деяких мали місце раніше хронічних захворювань, поява нових. Так, у хворих з хронічною недостатністю мозкового кровообігу, стенокардією ми іноді спостерігали через кілька місяців після ЧМТ інсульти, інфаркт міокарда.

Незважаючи на те, що терміни стаціонарного лікування при струсі головного мозку складають не більше 3-4 тижнів, на тривалість тимчасової непрацездатності, самопочуття хворих можуть вплинути складності деяких професій, несприятливі умови праці та ін. Тому в деяких випадках хворі, у яких клінічний і трудовий прогноз залишається несприятливим, підлягають направленню на МСЕК.

Порушення охоронного режиму в гострому і найближчому періодах ЧМТ, психотравмуючі ситуації, несприятливі умови праці, інфекційні захворювання, повторні ЧМТ, атеросклероз, деякі інші захворювання можуть сприяти прогресивному течією травматичного процесу.

Таким чином, як видно зі сказаного вище, струс головного мозку — це закрита ЧМТ, не легке, а серйозна, часто загрожує досить вираженими наслідками, які вимагають відповідного, іноді тривалого лікування.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ОСОБАМ З травмами голови, ВСІМ ПЕРЕНЕСЛИ струс головного мозку

1. Після травми голови, особливо з

супроводжуючих втратою свідомості (навіть

короткочасної), необхідно як мож

але раніше звернутися до лікаря.

2. Лікування осіб зі струсом головно

3. У стаціонарі необхідно виконан

4. Протягом першого року після пере

несення ЧМТ хворому рекомендується

для профілактичного, обстеження та

лікування відвідувати лікаря-невропатолога

і терапевта в поліклініці не рідше 1

разу на 3 місяці. При необхідності

слід відвідувати та інших лікарів-спе

циалистов.

5. Протягом першого року після ЧМТ

бажано зменшити надлишкові фі

зические і психічні навантаження.

6. У перші 6-12 місяців після ЧМТ

не рекомендується займатися спортом,

перебувати під яскравим сонцем влітку. В

необхідних випадках лікарі рекомендують

ється лікувальна фізкультура.

7. Рекомендується хворим, переніс

Сподобалася стаття? Поділися нею з друзями!